Що стосується договірно-правового оформлення окремих інструментів економічного механізму роззброювання, то до теперішнього часу немає поки скільки-небудь вагомих міжнародних угод і документів, присвячених цим питанням. Виключення становлять, мабуть, лише заключний документ Міжнародної конференції ООН по взаємозв'язку між роззброюванням і розвитком, заключний документ першої спецсесії Генеральної Асамблеї ООН по роззброюванню ( 1978 р.), окремі резолюції різних органів ООН. Таким чином, говорити про існування поряд з інституціональною основою економічного механізму роззброювання також і необхідної йому договірно-правової бази поки не можна.

Таким чином, економічний механізм роззброювання по своїй суспільно-політичній значимості виходить за межі простої сукупності важелів і інструментів, що дозволяють перевести сучасне світове господарство на немілітаризований шлях розвитку, але може визначити глибокі зміни в дипломатичній практиці, військових доктринах, образі політичного й економічного мислення. Облік можливих наслідків його функціонування в практичній діяльності російської економічної дипломатії дозволив би зорієнтувати зусилля в галузі економіки роззброювання, що вживають усередині країни, на світовий ринок, забезпечивши тим самим більшу зовнішньоекономічну відкритість російського господарства світовому.