Таким чином, технологічно ефективними є переважно спільні дослідження й розробки, виконувані рівновеликими партнерами на основі принципу взаємодоповнюваності. В цьому криється одна з основних причин випереджального розвитку МНПК у західноєвропейському регіоні. Підвищена сприйнятливість західноєвропейських країн до розвитку міжнаціональної кооперації з 'собі подібними' підтверджується на такому великому статистичному матеріалі, як участь фірм різних країн у проектах, включених у програму 'Эврика'. За станом на червень 1989 року фірми Франції брали участь в 102 проектах 'Эврики', Німеччини - в 63, Великобританії - в 64, Іспанії - в 52, Італії - в 54, Нідерландів - в 49. У той же час Туреччина була задіяна в 3 проектах, Греція - в 5, Португалія - в 12, Ірландія - в 3. Результати таких країн, як Туреччина й Греція, контрастують із результатами 'малих' країн Західної Європи: Австрія бере участь в 21 проекті 'Эврики', Бельгія - в 24, Данія - в 24, Фінляндія - в 18, Норвегія - в 13. Наведені дані свідчать про те, що основою участі в міжнаціональній кооперації є не економічне 'рівність', а відповідність рівнів розвитку технології

Спільне проведення науково-виробничого циклу дозволило усунути один з найбільш хворобливих недоліків західноєвропейського авіаракетобудування - внутрішню конкуренцію на промисловій стадії випуску нової техніки, зберігши при цьому доброчинний вплив конкурентних початків на стадії НИОКР, і особливо в предпроектном циклі.

Насправді, програма, у якій беруть участь країни Б; і Б2 (наприклад, Німеччина й Франція), у спільному проекті практично гарантує партнерам відсутність якої-небудь конкуренції в регіональному масштабі, а приєднання до них Б3 (тут: Великобританії) взагалі виключає таку можливість. Звідси, наприклад, виникають зусилля Франції й Німеччини по залученню Великобританії в проект вертольота 'Тигр', які дозволили усунути регіональну конкуренцію у вигляді англо-італійського проекту 'Тонал'.