Під економічним механізмом роззброювання нами розуміється спосіб здійснення практичному взаємозв'язку між індивідуальною або колективною волею суб'єктів міжнародних відносин і об'єктивними потребами в демілітаризації й тенденціями розвитку окремих національних господарств і світового господарства в цілому. Це сукупність економічних, інституціональних і правових важелів, які при погодженім їхньому використанні на дву- і багатобічному рівнях здатні привести до демілітаризації світового господарства в цілому й окремих країн зокрема, забезпечивши перехід на немілітаризовану модель їх подальшого розвитку.

Таке розуміння сутності економічного механізму роззброювання ґрунтується на декількох моментах принципової важливості. По-перше, в умовах зростаючої інтернаціоналізації господарському й усьому громадському життя, розвитку транснаціональних і інтеграційних форм міжнародної кооперації праці жодне явище громадському життя, у тому числі й демілітаризація економіки, не може розглядатися лише із сугубо національних позицій. Космополитизация виробництва озброєнь, сам глобальний характер проблеми обмеження й припинення перегони озброєнь вимагають участі, видалося б, у рішенні сугубо національних питань роззброювання в економічній області (скорочення військових бюджетів, конверсія й ін.) інших країн, у тому числі, що й не є партнерами по переговорах, або як мінімум обліку їх інтересів. В сучасних умовах зростаючої взаємозалежності всі проблеми роззброювання повинні розглядатися як з національних позицій, так і з позицій світового господарства в цілому. Тільки такий підхід може забезпечити комплексність їх рішення. А якщо ні, то досягнуті результати можуть виявитися паллиативами.