Консервативний і досить строгий імміграційний закон (№ 45 від 6 травня 1965 р.) про контроль над іноземцями діє й в Ісландії. Він забороняє в'їзд у країну на роботу в будь-якій якості іноземним громадянам, що не мають попередньо отриманого на це згоди, тобто запрошення роботодавця й дозволу відповідних влади. А якщо ні, то прибулі в Ісландію іноземці видворяються із країни відразу з аеропорту

Законом про перебування й проживання іноземців від 26 березня 1931 р. і постановою бундесрату про обмеження числа робітників від 6 жовтня 1986 р. регулюється перебування іноземців у Швейцарії. В відповідності зі статтею 7 дозвіл на роботу видається іноземцеві лише в тому випадку, якщо роботодавець не має можливості найняти потрібну йому робочу силу на місцевому ринку. Виключення передбачається (ст. 9-11) тільки для стажистів відповідно до міждержавних угод. Бундесрат (ст. 12) періодично встановлює квоту на перебування у Швейцарії іноземних робітників по трьом категоріям: на один рік для осіб, що в'їжджають із цією метою вперше; для сезонних робітників; на короткострокове перебування.

Масовий приплив робочої сили з Росії у Швейцарію виключається, тому що роботодавець у відповідності зі статтею 8 зазначеного постанови зобов'язано робити наймання робочої сили в першу чергу в місцях її традиційного набору (у країнах - членах ЄЕС, Туреччини, Югославії). Виключення можливо, згідно зі статтею 42, у тому випадку, якщо мова йде про висококваліфіковану робочу силу або інших особливих випадках, наприклад для громадян країн, що розвиватися, що прибувають у Швейцарію в рамках програм науково-технічного співробітництва