Простір для службового хижацтва відкривав інститут годівлі, як спосіб змісту посадових осіб. Із уведенням в XIV столітті порядку, коли корми чиновникам стали визначатися статутами й грамотами, виникло поняття хабарництва, або 'стягнення лишку, надлишку в порівнянні з тим, що покладене'. Хабарництво на століття стало ключовим поняттям у визначенні хабарництва на Русі. Хоча із уведенням норм і порядків стягнення кормових установлювалася й судова відповідальність за стягнення їх понад установлений, казенні люди продовжували 'годуватися безмірно' і в результаті, за словами літописця, ' багато грады й волості порожні учиняли'. Годівля скасували в 1555 році, але й після цього зберігся погляд на службу як джерело безсоромних поборів.

Так, в указі Петра Великого від 24 грудня 1714 г. сказане, що ' багато хабарництва помножилися'. Через піввіку Катерина II в указі від 18 червня 1762 г. говорить про масштаби хабарництва чиновників у таких словах, що ' чи ледь є мале саме місце цього уряду, у якім божественна дія без зараження цією виразкою відправлялося'. Певним історичним свідченням вдач у російськім суспільстві першої половини XIX століття називають написану при Павлові I комедію Капниста, у якій виведені там герої з характерними прізвищами Кривосуд, Хватайко й т.п. співали хором наступний текст: 'На що ж привішені нам руки, коли не на те, щоб брати?' Що вже там говорити про гоголівський 'Ревізорові'?

Сенаторська ревізія, що відбувся після російсько-японської війни 1904-1905 років, показала прихильність дореволюційного чиновництва традиціям хабарництва. 'На видатнім місці', за словами сучасників, стояло відомство військового інтендантства. Вражаючі факти хабарництва були розкриті у військово-інженернім відомстві, міській поліції й інших установах