Скорочення й припинення міжнародних поставок озброєнь, технології й устаткування для їхнього виробництва стимулюють конверсію продуктивних потужностей військового сектору, оскільки зникає можливість компенсації зниження їх завантаження через скорочення національного військового споживання шляхом одержання замовлень від інших країн, що фінансуються за рахунок їх державних військових бюджетів. Демілітаризація МЭО важлива й сама по собі в силу перенесенности, вторинності самої сфери, її зростаючого відриву від національного ґрунту, відсутності яких-небудь діючих важелів її регулювання. При великому попиті на озброєння на світовому ринку його виробник може без труди знайти покупця, причому в особі не тільки інших держав, але й 'чорного ринку'. В результаті, якщо не розробити й не здійснити серйозні заходи щодо контролю й скороченню міжнародних передач озброєнь, ефективність функціонування економічного механізму роззброювання може бути різко ослаблена.

Нарешті, роззброювання розглядається не просто як спосіб зміцнення безпеки, але і як додаткове джерело засобів на потреби соціально-економічного росту. Тому заключною фазою функціонування економічного механізму роззброювання повинна бути передача зекономлених матеріальних, фінансових і інших ресурсів на меті розвитку. Розробка відповідного інструмента ґрунтується на презумпції соціальної орієнтованості всіх кроків по роззброюванню. Кожний з них важливий не тільки сам по собі, але й з погляду потенційного впливу на розвиток економіки країн, їх, що вживають, і інших держав, пов'язаних з ними економічно.