Один з видів програм, спрямованих на репатріацію іммігрантів, передбачав надання іноземцям матеріальної допомоги за умови остаточного від'їзду із країни. В 1973-1974 роках проект фінансової компенсації при репатріації обговорювався федеральним урядом Німеччини. У ході дискусії виявилися розбіжності по деяких основних питаннях, зокрема із приводу того, які критерії повинні бути покладені в основу при наданні виплат, за рахунок яких засобів здійснювати фінансування програм. Оскільки офіційні особи вбачали прямий зв'язок між високим рівнем безробіття місцевого населення й присутністю іноземної робочої сили, те деякі з них пропонували надавати допомога тільки іноземцям, зайнятим у тих галузях і районах, у яких відзначається особливо високий рівень безробіття. Фінансування матеріальних виплат передбачалося здійснити за рахунок відрахувань робітниківимігрантів до фонду соціального забезпечення, а також за рахунок частини засобів з фонду допомога у зв'язку з безробіттям.

У зв'язку з виниклими в уряді розбіжностями матеріальна допомога у ФРН була введено із травня 1975 року й те лише на деяких заводах. По одній із програм, прийнятої на автомобільному заводі в ХейльбронйНе (земля БаденеВюртемберг), сума виплат іноземцям установлювалася в розмірі 8 тис. марок, або приблизно 75% річної допомоги у зв'язку з безробіттям, і поширювалася на робітників із країн, що не входять у ЄС. Результати програми виявилися більш ніж скромними. Посібниками скористалося лише близько 2 тис. робітників з Туреччини, Греції, Югославії