По-друге, потреба розробки концепції економічного механізму роззброювання і її використання на практиці диктується об'єктивними тенденціями й реальностями світового економічного й політичного розвитку на сучасному етапі. Однак створення такого механізму може ґрунтуватися тільки на суб'єктивній зацікавленості в ньому окремих країн (особливо залучених у військові конфлікти) або світового співтовариства в цілому, вираженої, наприклад, у резолюції Генеральної Асамблеї ООН. Отже, механізм буде діючим інструментом практичної політики лише у випадку закріплення його основних положень у національних документах, що регулюють економічну політику, або двосторонніх і багатосторонніх угодах, що регламентують ті або інші сторони міждержавних відносин.

По-третє, функціонування економічного механізму роззброювання може відбуватися паралельно з дією договірно-правових і військово-політичних важелів обмеження й скорочення перегони озброєнь, відіграючи роль важеля, що приводить організацію продуктивних сил у відповідність із, що відбуваються змінами в політичних відносинах. Він може працювати й самостійно, незалежно від наявності або відсутності прогресу у військово-політичній сфері роззброювання, служачи матеріальною основою для таких кроків і ініціюючи тим самим прогрес в інших областях роззброювання

По-четверте, в умовах існування у світовім співтоваристві численних і досить хворобливих соціально-економічних проблем функціонування економічного механізму роззброювання повинне як мінімум не породжувати нові диспропорції, а в ідеалі приводити до їхнього поступового усунення. Зацікавленість у створенні такого механізму може ґрунтуватися лише на розумінні того, що роззброювання, яким би капіталомістким воно не було, все-таки приведе до вивільнення додаткових засобів на меті соціально-економічного розвитку, для рішення кричущих національних і міжнародних проблем