Французький журнал 'Ля нувель економіст' висловив у свій час невдоволення так: 'Стало небезпечно робити бізнес із певними американськими багатонаціональними корпораціями, особливо якщо зачіпаються 'чутливі' питання. Американська преса й конгрес, яких часто тримають у курсі справи радянська дипломати, здається, мають намір потроху розкривати основи деяких трансакцій. Оскільки безупинно росте число 'контрактів століття' і майже завжди вони супроводжуються істотними дяками; збільшується ризик викриттів;'

Свою позицію відносно міжнародної боротьби з корупцією виразив тоді й Радянський Союз у ноті Представництва СРСР при ООН від 29 квітня 1976 р. у зв'язку із проханням Генерального секретаря ООН надати інформацію для складання доповіді, передбаченого згаданої вище резолюцією 3514 (XXX). В відповіді, витриманому в дусі ідеологічних штампів того часу, зокрема, говорилося: 'Принципи відносин радянських організацій із закордонними фірмами, так само як і характер власності на засоби виробництва в Радянському Союзі, зафіксований у Конституції СРСР і інших законодавчих положеннях, запобігають появі тих негативних наслідків діяльності транснаціональних корпорацій, які характерні для країн, що ухвалюють. Природно тому, що в радянськім законодавстві немає спеціальних положень, які стосувалися б практики корупції транснаціональних корпорацій'. Відповідь фіксувала стан справ із законодавством відносно корупції в господарській сфері й однозначно показував, що явища, властиві розвиненому ринку, нібито неможливі в радянській економіці. Про корупцію в широких керівних шарах тоді ще не писалися