Більшість ученихисоціологів Австралії вважають, що урядова квота по прийманню іммігрантів (в 1990 р.- 126 тис.) була занадто велика і її можна скоротити до 100 або навіть 50 тис. у рік. Прихильники обмеження припливу іноземців на підтвердження своїх доводів посилаються також на демографічний бум в Австралії: населення щорічно збільшується майже на 2%.

Під впливом цих факторів уряд Австралії має намір суттєво посилити практику відбору бажаючих приїхати в цю країну на постійне або тимчасове проживання й будувати свою імміграційну політику головним чином на економічних розрахунках. Правом переважного в'їзду в країну будуть усе ширше користуватися обдаровані, талановиті люди, у тому числі перспективні вчені, діячі мистецтв і ін.

Поруч британських дослідних центрів на замовлення уряду проводяться дослідження щодо можливого захисту інтересів країни від масового припливу, що очікується, іммігрантів з Північної Африки, Східної Європи й країн СНД. Цей приплив, за розрахунками англійців, протягом декількох років може досягтися 5 млн. чоловік і породити великі соціально-економічні проблеми, у зв'язку із чим в'їзд повинен бути законодавчо обмежений.

Не маючи в силу ряду причин можливості прийняти в себе всіх емігрантів із країн СНД, насамперед Росії, що бажають в'їхати в країни Заходу, в урядових колах виношуються ідеї стримати цей потік, внести відповідні корективи у візову політику убік її жорсткості. Бонн різко посилив правила надання притулку на території Німеччини. Судам запропоноване різко скоротити строки розгляду справ 'прибульців' - до шести тижнів. Право залишитися в Німеччині одержать лише ті деякі, кого на батьківщині дійсно переслідують за політичні або релігійні переконання. Усіх інших будуть висилати назад без зволікання. Нове положення набуло чинності з 1 січня 1992 р.