Для цивілізованого здійснення права громадян Росії на професійну діяльність у закордонних країнах слід розв'язати комплекс проблем політичного, соціально-економічного, юридичного й організаційного характеру. Раніше, в умовах існування 'залізної завіси', поняття трудової міграції для радянських громадян не існувало. Виїзди на контрактній основі в країни, що розвиваються здійснювалися практично в рамках інтернаціональної допомоги. Ігнорувалася необхідність створення надійної системи соціального захисту таких трудящих у період їх роботи за рубежем і після повернення до Росії. Створення такої системи й формування на цій основі механізму ефективного управління процесами виїзду на роботу дозволять у значній мірі послабити негативні наслідки трудової міграції як для держави, так і для самих громадян. А негативні наслідки зовнішньої трудової міграції є, у тому числі не в останню чергу пов'язані з ' відпливом умів'.

Відповідно до міжнародної практики організаційну інфраструктуру для практичної реалізації права на роботу за рубежем становлять міністерство праці й система його установ. У російськім міністерстві праці для цього створена служба з питань зовнішньої трудової міграції. Її основними завданнями є проведення заходів, спрямованих на соціальний захист і забезпечення економічних гарантій і юридичних прав громадян, що працюють за рубежем, координація діяльності місцевих органів по праці й зайнятості, суспільних і інших організацій з питань зовнішньої трудової міграції, проведення консультацій з компетентними органами зацікавлених країн і підготовка відповідних дву- і багатосторонніх угод про співробітництво в даній області, а також консультаційно-інформаційна допомога громадянам, що виїжджають на роботу за рубіж.