ФРН на початку 700х років також оголосила аналогічну програму професійної підготовки іноземців з Туреччини, Югославії, Греції. Але курси профобубчения за договором з Туреччиною закінчило всього 56 людей. За згодою 1976 року, укладеному між Республікою Хорватією в Югославії й федеральною землею БаденеВюртемберг у Германії, ФРН брала на себе зобов'язання по профпідготовці безробітних югославських громадян, а югославська сторона - по їхньому наступнім працевлаштуванню. В 1980 році ФРН містить однотипну угоду із Грецією. Однак профпідготовку пройшли лише вісім людей.

Можна сказати, що в цілому відзначалося загальне зниження інтересу до профпідготовки з боку іноземців, пов'язане з економічними труднощами як у країні перебування, так і в ще більшому ступені в країні походження й загальною непевністю в майбутньому.

Певна участь у стимулюванні процесу репатріації деякі країнипекспортери (Югославія, Греція, Туреччина) все-таки прийняли. Вони дозволили своїм робітникам, що перебувають за кордоном, відкривати рахунку у ВКВ із більш вигідним обмінним курсом. Іспанія, Туреччина, Югославія, Алжир, деякі латиноамериканські країни встановили більш пільгові умови ввозу тих товарів і встаткування, які призначали для створення нових робочих місць. Окремі країни Південної Європи ввели систему державних кредитів, які надаються, що вернулися на батьківщину на будівництво й покупку житла або на проведення великих ремонтних робіт. Крім того, у багатьох країнахпекспортерах поліпшена система інформування трудящих, перебувають у промислово розвинених країнах, про стан і перспективи зайнятості на батьківщині. Однак і ці заходи не викликали інтенсифікації ремиграционного потоку