У наведених оцінках розглядалися тільки дві можливості: спільна програма й національний проект. На практиці варіантів більше: закупівлі за рубежем (у США) техніки, що перебуває в серійнім виробництві, при яких витрати на НИОКР не оплачуються; спільний випуск (незначна участь у витратах на НИОКР); ліцензійне виробництво (питома вартість НИОКР включена у вартість ліцензії) і ін. Для повноти огляду можна констатувати, що економічно найбільш вигідним є пряме придбання готової продукції за рубежем, особливо на основі промислових компенсацій, розмір яких досягає часом 60-80 і 90- 100%. Таке рішення, як спільний випуск, значно уступає по ефективності закупівлям за рубежем. Так, придбання американських Ф-16 обійшлося б 'малим' країнам Західної Європи приблизно на 25% дешевше, чим виробництво цього винищувача за технологією США.

Однієї із проблем, з якими зустрічається західноєвропейський аерокосмічний бізнес при виконанні спільних програм, є так звана ескалація цін. Цей аспект аерокосмічного виробництва не обмежується рамками міжнаціональної кооперації, і вплив ескалації цін відчутно у всіх сферах військової економіки.

Західними, зокрема французькими, ученими були досліджені аналогічні процеси в цивільних наукомістких галузях, причому одержувані результати були досить несподіваними: 'інфляція якості' у деяких галузях, таких як промислова електроніка, приладобудування, машинобудування, перевищує темпи військової інфляції, причому в окремі роки індекс обох різновидів ' технічної інфляції' нижче темпів загальної інфляції. Більшість дослідників сходиться на тому, що термін 'інфляція' взагалі не застосуємо до еволюції цін на наукомістку продукцію вартості, що відбиває рух, що випливають один за одним поколінь даного виду товарів