Для країн Європейського співтовариства характерне прагнення не тільки знайти свій національний шлях вирішення проблем, пов'язаних з очікуваним ростом числа російських мігрантів, але й виробити загальний підхід, що відповідає інтересам співтовариства в цілому. 123456

Шенгенський договір від 14 червня 1985 р., учасниками якого є Нідерланди, Бельгія, ФРН, Франція й Люксембург, серед інших цілей передбачає координацію візової політики для захисту цих країн від нелегальної імміграції й діяльності, що могущей завдати шкоди їх безпеки. До цього договору приєдналася й Італія. 123456 При розробці імміграційної політики керівники країн ЄС, з обліком сложившегося тут ринку праці з наявним надлишком робочої сили й зобов'язань перед іншими державами, допускають можливість прийняття лише обмеженого числа російських громадян, в основному висококваліфікованих фахівців. 123456

У керівництві країн ЄС велике занепокоєння викликає нерозв'язаність соціальних питань, що стосуються безпосередньо мігрантів з Росії. Зокрема, мова йде про медичне обслуговування іммігрантів з Росії, коли неможливість через високі ціни оплатити змушене звертання до лікаря, термінову операцію змушує місцеві влади вступати з ними в конфліктні відносини, аж до судового розгляду й, як правило, наступної депортації їх із країни перебування. 123456

Безсумнівно, набрання чинності з 1 січня 1993 р. Закону про в'їзд і виїзд покликане різко спростити процедуру виїзду й в'їзду російських громадян на етапі формування правової держави