Працевлаштування на Заході - питання непростої. Це тільки підкреслює важливість енергійних зусиль по забезпеченню прийнятного й гідного працевлаштування російських громадян за рубежем у рамках нормального статевовікова структура й, звичайно ж, тривалість перебування в країні.

У країнах - імпортерах робочої сили зложилася система державних заходів регулювання міграції. Вона містить у собі законодавство про юридичний, політичному й професійному статусі, національні служби імміграції, а також міждержавні угоди.

На міжнародному рівні країнами - учасницями ОЭСР створена служба СОПЕМИ (Система постійного спостереження за міграцією), яка координує діяльність національних імміграційних керувань.

Імміграційна політика проводиться безпосередньо через національні служби імміграції, які звичайно створюються при міністерствах праці, юстиції або внутрішніх справ

Що стосується організації системи регулювання наймання, то як приклад можна привести ФРН, де система включала ( до об'єднання Німеччини) Центральний пункт вербування, 10 земельних, 210 місцевих бірж праці й більш 500 філій.

Оскільки державний апарат вербування громіздкий і неповороткий, у країнахпімпортерах було дозволено проводити самостійне вербування підприємцями. Широко поширився інститут часток посередників