Економічні труднощі в Туреччині, у тому числі високий рівень безробіття в країні, є на перешкоді для повернення турецьких громадян на батьківщину. Проте ремиграция відбувалася, і, згідно даним турецького міністерства праці, її розміри за 1982-1984 роки росли (з 70 тис. чоловік у рік до 120 тис.). Таке збільшення чисельності ремигрантов відбиває складну економічну ситуацію в країнах Західної Європи, у тому числі у ФРН - основному споживачі турецької робочої сили. По даним 1984 року, безробіття у ФРН серед турецьких робітників склала 17,4% у порівнянні з 14,7% інших іноземних робітників. Економічні труднощі стали причиною посилення турецької імміграції в інші країни, зокрема в арабські країни - Лівію, Саудівську Аравію, Ірак. Економічна відсталість країн походження залишається перешкодою для повернення й обладнання національних кадрів на батьківщині

Такий досвід функціонування ринку праці в Західній Європі стосовно іноземних робітників. Природно, його слід мати у виді, розглядаючи перспективи міграційних потоків з Росії. Не можна виключати, що такий досвід міг би придатися й у процесі координації відносин між учасниками єдиного економічного простору (природно, у контексті врегулювання відносин по всіх видах ресурсів, а не тільки праці).