Деякі підприємства й заводи у ФРН, на яких зайнята велика кількість іноземців, оголосили про виплату вихідних допомога за добровільне звільнення. Так, автомобільний завод, що випробував труднощі у зв'язку із кризою, увів виплати посібників при звільненні в розмірі 6 тис. марок. На заводі 'Форд' у Кельні наприкінці 1974 року також була введена система виплати вихідних допомога, надаваних у випадку добровільної згоди робітника на звільнення, яка застосовувалася як до іноземних, так і до місцевих робітників. Розміри посібника коливалися від 4,5 до 7,5 тис. марок залежно від кваліфікації й стажу роботи на підприємстві. Близько 2 тис. іноземців прийняли пропозицію, уважаючи, що будуть звільнені в кожному разі. Відсутність же роботи автоматично позбавляє іноземців юридичного права на перебування й припускає, таким чином, їх репатріацію. У Франції вихідні допомога в сумі 50 тис. франків були введені на деяких металургійних заводах. Однієї із проблем у цьому зв'язку стало досить значне число іноземців, які скористалися цими засобами, але не виїхали із країни, розраховуючи одержати нові робочі місця. Таким чином, і у Франції цей захід у значній мірі не виправдала себе.

Для збільшення розмірів репатріації в 1982 році ФРН уводить додаткову виплату компенсації турецьким і португальським громадянам з фонду їх внесків у систему соціального страхування, зроблених за час перебування в країні. Для гарантії фактичного від'їзду іммігрантів із країни засобу виплачуються робітником лише через півроку після повернення на батьківщину