Відсутнє однаковість у самому трактуванні такого роду платежу в бізнесі, як хабар. Одним це видасться 'звичайної', 'нормальної' оплатою послуги. Інші вважають хабар 'сумнівним' (але лише з моральної точки зору) актом. Треті схильні трактувати її як учинок, що заслуговує осудження з позиції професійної етики вільного ринку. Четверті однозначно говорять про злочин, який повинний підлягати невідворотній карі за законом.

'Хабара, очевидно, неминучі, так само як і відхилення від податків,- констатує англійський журнал 'Економіст'.- И до них будуть широко прибігати навіть ті, хто їх відкидає'. Втім, журнал уважав би корисним офіційно засудити хабарництво й хоча б віддалено пригрозити винним публічними викриттями. Згідно 'Нью-Йорк геральд трибюн', французький професор із Сорбонны Пьер Шоню вважає, що 'корупція може вважатися ціною, яку доводиться платити за волю'. Майкл С. Синкельдам називає в 'Калифорниа вестерн інтернешнл ло джоррнел' використання хабарів у бізнесі 'міжнародним обычаем'.

Деякі.(наприклад, Г. X. Попов, будучи ще мером Москви) теж не бачать нічого негожого в самому факті винагороди однією особою іншої особи ( у тому числі, можливо, і посадового), але заперечують проти 'чистого вимагання'.

На відміну від них, американські юристи Ллойд Н. Катлер і Даніель М. Дроури у вже цитованій книзі ', Що Народжуються стандарти міжнародної торгівлі й інвестиції;' порушують питання інакше: ' чи Випливає нам і іншим промислово розвиненим країнам уважати платежі казенним особам свого роду ціною за можливість робити бізнес на відповідних закордонних ринках? Або в нас є підстави думати, що такі платежі не тільки розбещують одержувача, але й підривають нашу власну прихильність вільному ринку?'. Цих юристів мало турбує сам факт хабарів у бізнесі, зате їх хвилює, як хабарі позначаються на ринку, що й захищається законом положенні окремих його учасників. Тому вони за домовленість про єдині 'правилах гри', а на цій основі - за конкретні регуляционные заходу й міжнародний співробітництво