У законі 1954 року про внутрішній річний дохід стаття 164 (а) дозволяє виключати всі необхідні витрати, пов'язані із забезпеченням торгівлі або бізнесу, із суми доходу, що підлягає податковому обкладанню ( приміром, розумну заробітну плату або інші компенсації за певні трудові послуги). Природно, компанії дружно виключали виплачені на сторону хабарі із сум податкового обкладання, тобто, по суті, намагалися встановити для себе пільговий податковий режим. Щоб уникнути порушення: 1) потрібно довести, що платежі іноземним консультантам. В законі про практику корупції за рубежем (Foreign Corrupt Practices Act), підписаному 20 грудня 1977 р. Дж. Картером, говориться, що всі фірми, контрольовані Комісією із цінних паперів і біржі (SEC), і інші американські 'національні концерни' не мають права 'з корупційною метою' пропонувати, давати або дозволяти виплату якої-небудь цінності якому-небудь 'іноземній офіційній особі' або іноземної політичної партії з метою впливати на офіційний акт або рішення заради одержання конкурентної переваги. Закон зобов'язує згадані американські компанії:

1) звістки й зберігати бухгалтерські книги, звіти й рахунку, які з розумною деталізацією, точно й правдиво відбивають трансакції (угоди) і розміщення активів;

2) розробити й підтримувати систему внутрішнього обліку, достатнього для забезпечення розумних гарантій, що трансакції належним чином виконані й записані

Крім цього, були повідомлення про додаткові заходи проти сумнівних закордонних платежів (questinable foreign payments), у тому числі за законом про податкову реформу 1976 року суми, виплачені іноземним офіційним особам американськими корпораціями за рубежем, перестали виключатися із сум, що підлягають оподатковуванню. Тоді ж закон про допомогу з метою міжнародної безпеки й по контролю над експортом зброї поставив під контроль виплату винагород агентам у зв'язку із закордонними військовими продажами, а також зобов'язав звітувати про платежі, зроблені з метою забезпечення продажів предметів озброєння за рубежем