Як представляється, економічні вигоди не є основним мотивом участі в міжнародній кооперації аерокосмічних фірм Заходу; спільні програми не забезпечують партнерам вирішальних переваг перед тими, хто віддав перевагу національному рішенню. Міжнаціональні проекти не витримують зіставлення ( по фінансово-економічних параметрах) з ліцензійним виробництвом, спільним випуском, закупівлями на компенсаційній основі, що рятують від необхідності значних витрат на НИОКР.
У цих умовах ключове значення для урядів, национальных. галузевих комплексів, окремих фірм, що участвующих у МНПК, мають спільне проведення НИОКР, розвиток високої технології й - на цій основі - сучасного аерокосмічного виробництва, а також передача в інші галузі отриманих результатів.
Очевидно, перевага одного держави (А) над іншим (Б) в обсязі промислового виробництва або, наприклад, у розмірах доходу на душу населення зовсім не означає, що країна А буде мати над країною Б технологічна перевага у всіх галузях науково-виробничого комплексу. Можна назвати цілі напрямки перспективної технології, де 'маленькі' Франція або Великобританія є явними лідерами у світовому масштабі. Для Франції це, наприклад, високошвидкісні поїзди, АЕС, деякі види телематики й телефонії. Безперечно, є можливість статистично об'єктивно відобразити технологічний стан держави, побравши, скажемо, за основу обсяг витрат на НИОКР на душу населення, але дослідження можуть мати й украй низький ефект, і, як б то ні було, США або Японія при рівних відносних показниках в абсолютних цифрах витрачають на НИОКР незмірно більше, ніж країни Європейського континенту. Ці міркування цілком застосовні й до національних аерокосмічних комплексів. Звідси випливає кілька очевидних питань: наскільки ефективна міжнаціональна кооперація в аерокосмічній промисловості між більшим і малим ( А-Б) державами; між рівними державами ( Б-Б1) і, у загальному плані, при яких умовах спільні програми по технологічній віддачі перевершують національні?
Безсумнівно, для кооперації по лінії А - Б можна назвати різні спонукальні мотиви технологічного, економічного або військово-політичного змісту, причому при дуже великому розриві в технологічних потенціалах зовсім зникають підстави вважати міжнаціональну кооперацію науково-виробничої. Такі, наприклад, спільні проекти, початі західноєвропейськими країнами за участю країн Південно-Східної Азії й Тихоокеанського басейну: регіональний літак ' КасатНуртанио СН-235' (Іспанія- Індонезія), вертоліт 'Аэроспасьяль ПЛ-120' (Франція - КитайнСінгапур). Ці програми треба розглядати як 'спільний выпуск'.
Підрозділи цієї сторінки:
Розділи
Розвиток міжнаціональної кооперації
Недоліки програми в Японії
Ефективність спільних програм
Політика пріоритетних технологічних розробок
Ефективні совмнстные дослідження й розробки
Аерокосмічна промисловість
Більш високі витрати на НИОКР
Мотиви виконання спільних програм
|